попередження: Певні речі, які обговорюються в цьому особистому есе, можуть бути стимулом для тих, хто в анамнезі розладів харчової поведінки.
Інтуїтивне харчування — це вправа зміцнення довіри між вашим мозком і тілом з метою назавжди звільнитися від дієтичних правил і припинити дієту. З того моменту, як я почув про інтуїтивне харчування, я знав, що опанування ним може допомогти, але після багатьох років нав’язливого обмеження калорій (і, отже, переїдання), довіри між мною та моїм тілом просто не існувало.
Спочатку я не знала, як їсти те, що хочу, коли хочу. Я також не знав, як читати свої сигнали голоду, тому що витратив роки свого життя, намагаючись їх ігнорувати. Їсти, доки не наситишся, було іншою чужою концепцією, оскільки я знав лише почуття провини, яке супроводжувало переїдання, або відчуття надто швидкого відкусу. Проте була частина мене, яка хотіла відмовитися від контролю, який я здійснював над своїм тілом, заради можливості відчути радість, яку я бачив в інших, коли вони легко їли їжу, яку любили. .
Хоча я не був готовий пірнати, мені було цікаво копати. Я знайшов книгу під назвою Жіноча їжа і Бог Джин Рот, яка миттєво захопила мене. Вона описала порочне коло дієти так, щоб я по-справжньому заговорив, і я зрозумів, що життя з розладами харчової поведінки — це не те, про що я думав. Дорогий мені. Я розповіла про проблеми з їжею, якими поділилися інші жінки в книзі, і зрозуміла, що хочу їсти не з потреби, провини чи сорому. .
Я також почала слухати подкасти про інтуїтивне харчування. Один зокрема, дзвонив Довіряйте своєму інстинкту: посібник для початківців з інтуїтивного харчуванняпопросив мене переглянути ряд запитань, коли я відчув наближення голоду. Хотілося чогось гарячого чи холодного? Щось солодке, хрустке чи щось середнє? Чи потрібно мені щось солодке чи солоне, щоб вгамувати цей голод? Постановка цих простих запитань була одним із перших конкретних кроків, які я зробив, щоб спробувати подолати свій розлад харчової поведінки, і вони швидко стали частиною мого розпорядку дня. Спочатку було важко на них відповідати, але з часом стало легше.
Це був перший раз у моєму житті, коли я активно не намагався схуднути, і навіть якщо це було страшно, це також звільняло.
Це був перший раз у моєму житті, коли я активно не намагався схуднути, і навіть якщо це було страшно, це також звільняло. Було багато випадків, коли на початку я ігнорував сигнали свого тіла, відчував незручну ситість і починав відчувати, що зазнав невдачі, але швидко зрозумів, що завжди матиму ще один шанс краще прислухатися до свого тіла. На відміну від мого розладу харчової поведінки, інтуїтивне харчування не каралося, і кожен епізод переїдання або з’їдання чогось, що не приносило задоволення, був лише можливістю зібрати дані про те, що моє тіло любило, хотіло і потребувало в той момент.
Я відчував, що правила щодо розладів харчової поведінки потроху починають зникати. Страх, який я колись відчував, розвіявся, коли я зрозумів, що більше за все я прагну поживної їжі. Я міг насолоджуватися їжею зі своїм партнером і закусками, коли забажав, не турбуючись. Найкраще було довести цьому голосу в моїй голові, що якщо я прислухаюся до свого тіла і живлю його так, як хочу, мої джинси завжди підійдуть. Мало того, що мої джинси підходять, але моя вага не коливається так різко, як під час циклів обмежень і тяги.
Вперше за довгий час моє тіло знаходиться саме там, де воно має бути, і з кожним днем я почуваюся з ним комфортніше. Я не думаю, що інтуїтивне харчування повністю вилікувало мене, але я визнаю, що це допомогло мені звільнитися від правил і покарань, які замикали мене в порочне коло розладів харчової поведінки. Я з гордістю можу сказати, що тепер піддаюся своєму бажання замість того, щоб придушувати їх. Я прислухаюся до того, що хоче моє тіло, від консистенції моєї їжі до смаку та до того, скільки я кладу на тарілку. Усі жахливі речі, які я думав, що стануться, не відбулися, і впевненість у своєму тілі, яку я ніколи не думав, що віднайду, повернулася.
